понеділок, 30 листопада 2015 р.

Підлітки

yak-zmusiti-pdltka-vchitisya_342.jpeg (500×332)
«Ребенок нуждается в вашей любви больше всего именно тогда, когда он меньше всего ее заслуживает» Эрма Бомбек, писатель, журналист
Підліток - особа в більшості випадків нестерпна. Причому нестерпна не тільки для оточуючих, але й для себе самого. Не дарма в психології цей період отримав назву «криза підліткового віку». Криза означає, що щось старе має піти, а щось нове - з'явитися. Тінейджер переживає труднощі цих змін для того, щоб виконати цілий ряд психологічних завдань, які дуже важливі для всієї його подальшого життя, а саме:
Відділення від батьків. Дорослішання можливо тільки за допомогою прояви власної автономії. Автономний - вміє приймати власні рішення і при цьому несучий за них відповідальність, здатний спиратися на себе. Відділення йде через відкидання всього того, що пропонують і насаджують, і пошук власних рішень і смислів (навіть якщо пізніше виявиться, що вони дуже схожі з тими, які радять йому батьки).

 ne-prepyatstvuyte-460x299.jpg (460×299)
Виявлення себе і своєї статі. Підліткові необхідно зрозуміти, хто він такий, що за людина. Що він може в цьому житті, а що - не зовсім. Що виходить у нього краще, ніж у інших, а що - трохи гірше. У чому він унікальний і неповторний. Який він як майбутній чоловік (жінка). Що є чоловіче (жіноче) в кожному з нас.
12025.jpg (300×300)
Відкриття для себе світу інших людей. Тінейджеру потрібно зрозуміти, в чому полягають закони спілкування в дорослому світі. Розкрити загадки спілкування з чоловіками і жінками. Дізнатися, що робити з таким почуттям, як любов, і як вибудовувати відносини.
Я вважаю, що дорослі набагато краще розуміли б своїх підростаючих дітей, якби знали, що виконання цих важливих психологічних завдань неодмінно супроводжується сильними почуттями. Це, насамперед:
Агресія. Без агресії відділення неможливо. Якщо любов - це злиття, то відділення - це злість. Дитина в підлітковому віці не може виражати любов до своїх батьків так, як колись. Підліток приречений на прояв всієї гами агресивних почуттів: від слабкого невдоволення, ледве-ледве приховуваного роздратування до спалахів сильною, часто невмотивованої, люті. Дитина з часом повернеться до любові до батьків, але трохи пізніше. А зараз його основне завдання - відокремитися, тому на будь-яку пропозицію автоматично реагує протестом. Протест може бути прихований - саботаж, або відкритий - нестримана агресивна реакція.
kak.jpg (456×304)
Страх. Підростаюча дитина боїться багато чого: бути не прийнятим співтовариством собі подібних, адже тоді йому майже нікуди йти. Він боїться не відповідати вимогам своєї компанії, в іншому випадку він буде відкинутий. Боячись, що його ніхто не помітить, одночасно побоюється бути в центрі уваги. Побоюючись, що його любов не приймуть, незгірш боїться того, що йому відповідять взаємністю, адже з цим потрібно буде щось робити. Підліток дуже страшиться приниження і страждає від невизнання в ньому дорослого.
Сором. Дорослішаюча дитина часто соромиться свого тіла - він до нього ще не встиг звикнути. Він соромиться виявлення в собі статі, часто прикриваючи цей сором кричущим цинізмом. Підліток дуже старається бути красивим, незаперечним, тому що це підвищує його шанси бути прийнятим протилежною статтю, але частіше бачить (до речі, часто не без допомоги дорослих) тільки свої недоліки, а це збільшує його сором і переживання.
1304334792_sovety-ot-pryschey-v-perehodnom-vozraste.jpg (480×326)
Тривога. Безтурботне дитинство прийшло до кінця, починається доросле життя. Невизначеність зароджує тривогу. Як складеться це життя? Впораюся я? Підліток тривожиться набагато більше, ніж ми, дорослі, помічаємо. Але дитина сам не завжди вміє розрізнити тривогу, тому це почуття найчастіше виливається у нього або в роздратування, або в повний відхід у себе.
Майже всі підлітки хочуть бачити у своїх батьків гарного друга й мудрого порадника. Не маючи ані достатнього досвіду в цьому складному світі, ані можливості отримати необхідні відомості від своїх однолітків, вони шукають досвідченого наставника.
Якщо батьки можуть вибудувати свої стосунки з дітьми-підлітками саме з такої позиції, залишаючись при цьому люблячими батьками, то в них є можливість завоювати довіру підлітка.
Дуже важливо при цьому, з одного боку, намагатися бути «на рівних» зі своєю дитиною, а з іншого боку залишитися авторитетним і досвідченим наставником.
Батьків, які знаходять цю «золоту середину», діти люблять і поважають у будь-якому віці.
Люблячі батьки можуть допомогти своїй підростаючій дитині:
- Продовжуйте любити його;
- Вірте в те, що ваша дитина впорається;
- Не качайте права через дрібниці, дайте йому можливість помилятися і наполягати на своєму;
- Ставитеся до нього і його світу з повагою, навіть якщо він сам і його мир вам зовсім не симпатичні;
- Будьте на відстані витягнутої руки, здатної підтримати, коли попросять;
- Незважаючи на бурхливі почуття, залишайтеся в близьких відносинах, добре, якщо вони будуть теплими та приймаючими.
 yak-nalagoditi-vidnosini-z-pidlitkom.jpg (492×390)
Пам'ятайте, що якщо ваша дитина увійшов в цей нелегкий кризовий період, значить, його розвиток йде правильно, а ви - прекрасні батьки, які Cделай це можливим. Тепер ви можете перемістити фокус своєї уваги з життя вашої дитини на власну. Вам буде простіше дозволити йому відокремитися, якщо у вашому житті також відбуватиметься щось значиме, порівнянне по важливості і інтересу з турботою про ваш підростаючої дитини, який до того ж вже майже не дитина, а дорослий, і вам скоро доведеться з ним познайомитися заново.

понеділок, 16 листопада 2015 р.

Пренатальний розвиток організму людини

Прийнято виділяти грудний вік (1-й рік життя), раннє дитинство (від 1 до 3 років), дошкільний період (від 3 до 7 років), шкільний період (від 7 до 17 років).
У грудному віці діти особливо чутливі до впливу зовнішнього середовища. Протягом першого року життя відбувається багато змін у фізичному та психічному розвитку дитини: зміцнюються скелетна і м’язова системи, налагоджується обмін речовин, удосконалюються нейрогуморальна регуляція, процеси сприйняття, пам’яті, активно розвивається дослідницька діяльність, закладаються основи розвитку мови.
У період раннього дитинства дитина починає ходити, у неї формується активна мова. Вона прагне до самостійного пізнання навколишнього світу, опановує різні способи маніпулювання з предметами. У процесі гри дитина наслідує дії дорослих, у неї з’являється багато рухових навиків. Формується її характер: вона прагне до самостійності, самоствердження.
Дошкільний період характеризується підвищенням інтересу дитини до навколишнього світу. Удосконалюються її фізичні і розумові здібності, формується внутрішня мова, розвивається уява. Всебічний розвиток дитини особливо визначається грою, яка є основним засобом пізнання малям навколишнього світу і розвитку особистості.
У шкільному віці відбувається зміна основного виду діяльності дитини — вона іде до школи. 3 11 років починається підлітковий період розвитку людини, який супроводжується глибокою перебудовою всіх органів та фізіологічних систем, зумовленою інтенсивним утворенням статевих гормонів та статевим дозріванням. У підлітковому віці закінчується процес розвитку мови, формується характер, а також відбувається моральне становлення дитини як особистості.
Фізіологічне (статеве) дозрівання ще не визначає психологічної і соціальної зрілості людини.
Фізіологічна зрілість — етап статевого дозрівання організму. Про психологічну зрілість свідчить те, що підліток стає морально стійким, здатним до самоконтролю у поведінці серед родини та в суспільстві. Коли мова йде про соціальну зрілість, то мається на увазі формування свідомого повноцінного члена суспільства.

Ембріогенез





Одразу ж після запліднення зигота ділиться на дві клітини, які називаються бластомерами. Це і є початок життя нового організму. Через 10 годин після першого ділення відбувається друге ділення і число клітин подвоюється: їх стає чотири. Далі ділення відбувається послідовно, число їх зростає в геометричній прогресії, в результаті чого спочатку утворюється скупчення клітин, яке нагадує плід шовковиці, морула (від лат. morula шовковиця), а потім одношаровий міхурець, бластула, що містить у центрі первинну порожнину тіла. На стадії бластули продовжується поділ клітин і нагромадження клітинного матеріалу.
На початку другого тижня внутрішньоутробного розвитку зародок починає вкорінюватись у стінку матки (даний процес називається імплантація). Чому це відбувається? Протягом першого тижня поживних речовини, які містяться в яйцеклітині, повністю вистачає для розвитку зародка. До кінця першого тижня їх запас вичерпується, а організму, що розвивається, необхідне інтенсивне живлення. Його забезпечує зародку материнський організм на всіх етапах внутрішньоутробного розвитку. В результаті імплантації зародка в стінку матки встановлюється найтісніший зв’язок між ним і організмом матері. З цього моменту живлення зародка здійснюється через кровоносну систему материнського організму.

До моменту вкорінення в стінку матки зародок досягає вже значних розмірів. Кількісне нагромадження клітинного матеріалу веде до його якісного перетворення. Починається процес утворення клітинних пластів. На цій стадії розвитку зародка, яка отримала назву гаструли, частина стінки бластули поступово втягується всередину зародкового міхурця. Внаслідок складного переміщення клітинного матеріалу утворюється три зародкових листки: ектодерма, ентодерма і мезодерма. Вони представляють собою упорядковані пласти клітин, які відрізняються своїми морфологічними і функціональними особливостями. Поява в процесі розвитку зародка структурно-функціональних відмінностей клітинних пластів носить назву диференціювання.
3 зародкових листки:
1) ектодерма (зовнішній);
2) ентодерма (внутрішній);
3) мезодерма (середній);
–  мезенхіма (клітини між цими листками).

Ектодерма утворює зовнішній шар зародка; пізніше із неї розвиваються нервова система, епідерміс шкіри та його похідні (волосся, нігті, шкірні залози), частина покривного епітелію слизової оболонки ротової порожнини, багатошаровий епітелій відхідника та епітелій сечовивідних шляхів.
Ентодерма вистеляє з середини кишкову трубку – майбутній травний канал; з неї утворюється епітелій травної та дихальної систем, екзокринні та, частково, ендокринні залози.
З мезодерми – середнього зародкового листка – всі види сполучної тканини, хрящова та кісткова, кров і кровотворні органи; всі види м’язової тканини, мезотелій очеревини, плеври, перикарда і т. д.
Мезодерма з (17-ої доби) поділяється на:
1) приосьову мезодерму (сегментується на соміти);
2) бічні пластинки (несегментована вентральна мезодерма, яка дає початок спланхнотому, порожниною якого є целом);
3) проміжну мезодерму, яка дає початок:
а) розташованим краніально нефротомам (сегментованa мезодерма);
б) розташованому каудально нефрогенному тяжу (несегментована мезодерма).
Перша пара сомітів виникає в шийній ділянці зародка приблизно на 20-ту добу розвитку. Звідси нові соміти поширюються послідовно у краніокаудальному напрямку зі швидкістю приблизно 3 пари на добу. Процес триває до кінця 5-го тижня, коли утворюється 42-44 пари сомітів (4 потиличні, 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 8-10 куприкових). Перший потиличний і останні 5-7 куприкових сомітів пізніше редукуються.
Кожний соміт формує:
1) склеротом (дає початок хрящам і кісткам);
2) міотом (дає початок скелетним м’язам);
3) дерматом (дає початок дермі).
Найхарактернішою особливістю розвитку голови та шиї є сегментування мезенхіми мезодермального походження за допомогою щілин (заглиблення ектодерми) та кишень (заглиблення ентодерми) на 5 горлових, або зябрових, або вісцеральних, дуг. І горлова дуга має назву нижньощелепної; ІІ – під’язикової.
У процесі диференціювання клітинного матеріалу, що входить до складу зародка, відбувається впорядкування клітин у пласти, з яких згодом виникають тканини. Розвиток зародка характеризується тим, що в ньому формуються так звані провізорні органи, тобто органи, які існують тимчасово і виконують допоміжну роль. Вони побудовані із позазародкового клітинного матеріалу, в якому також розрізняють ектодерму, ентодерму і мезодерму. Позазародковий клітинний матеріал особливо інтенсивно розвивається на перших етапах ембріогенезу. Із нього утворюються стінки амніотичного міхурця, який формує первинне зовнішнє середовище організму, і жовточного міхурця, що виконує поживну функцію.
Отже, якщо період розвитку зародка, який відповідає стадії бластули, можна позначити як період накопичення клітинного матеріалу, то період, що відповідає стадії гаструли, слід розглядати як початковий етап гістогенезу (від грец. histos – тканина, genesis – розвиток утворення). На третьому тижні внутрішньоутробного розвитку починається процес закладки осьових органів, тобто органів, які не мають складових тканинних компонентів. До осьових органів відносять хорду, нервову трубку і соміти мезодерми. Хорда представляє собою щільний клітинний тяж, який складає первинний скелет тулуба зародка. Пізніше хорда зникає і на її місці формується хребтовий стовп. Нервова трубка і гангліонарні пластинки, які розміщуються по боках від неї, утворюються із матеріалу ектодерми. Це первинна закладка нервової тканини і майбутньої нервової системи. В кінці третього тижня розвитку зародка починається диференціювання мезодерми. Дорзальна частина мезодерми (тобто розміщена в ділянці спини) поділяється на соміти – первинні сегменти тіла, максимальна кількість яких сягає 43-44 до кінця 5-го тижня розвитку. В сомітах розрізняються три частини: передньоприсередню – склеротом (із склеротома розвиваються кістки і хрящі скелета тулуба); бічну – дерматом (із дематомів формується сполучнотканинний шар шкіри – дерма) і розташовану між склеротомом і дерматомом частину – міотом (із міотомів формується поперечно-посмуговані скелетні м’язи). Вентральні несегментовані відділи мезодерми, що отримали назву спланхнотомів, формують вторинну порожнину тіла – целом. Із кожного спланхнотома (правого і лівого) утворюється дві пластинки: присередня (вісцеральна), яка прилягає до первинної кишки і зветься спланхноплеврою, та зовнішня, яка прилягає до стінки тіла зародка і зветься соматоплеврою. Із названих пластинок розвивається мезотелій серозних оболонок, а простір між ними перетворюється в порожнини (черевну, плевральну і перикардіальну).
На межі між сомітами і спланхнотомами із мезодерми утворюються нефротоми, з яких розвивається епітелій нирок і сім’явиносних шляхів. Із усіх зародкових листків, але найбільше із мезодерми, виселяються відростчасті клітини, які заповнюють проміжки між зародковими листками і ембріональними зачатками в тілі зародка та в позаембріональних його частинах. В сукупності вони складають особливий, що розповсюджується по всьому тілу зародка і поза ним, ембріональний зачаток, який отримав назву мезенхіма. Генетично цей зачаток неоднорідний, із нього розвиваються різні тканини, які входять до складу всіх органів. У зв’язку з тим, що спочатку мезенхіма проводить поживні речовини до різних частин зародка, виконуючи трофічну функцію, то згодом з неї розвиваються кров, лімфа, лімфатичні вузли та селезінка. Із мезенхіми також походять волокнисті сполучні тканини (зв’язки, і суглобові сумки, сухожилки, фасції та ін.), а також гладенька мускулатура. На початку другого місяця внутрішньоутробного розвитку починається анатомічне формування органів – органогенез. При утворенні органів відбувається подальше диференціювання тканин, розвивається і підсилюється інтеграція, тобто об’єднання розрізнених компонентів в одне гармонійне ціле – орган.
До кінця другого місяця розвитку зародка завершується закладка майже всіх органів, відбувається становлення зовнішньої форми зародка, в основних рисах і формуються голова, тулуб і кінцівки.

З третього місяця розвитку починається інтенсивний ріст усіх відділів і частин зародка, який продовжується і після народження дитини.

Запліднення

6-kTz-fUxq4.jpg (604×340)
Запліднення представляє злиття чоловічої і жіночої статевих клітин, внаслідок чого відновлюється діплоїдний набір хромосом, характерний для даного виду, і утворюється новий одноклітинний організм - зігота.
В процесі запліднення умовно виділяють 3 фази: 1) дистантна взаємодія і зближення статевих клітин; 2) контактна взаємодія гамет і активація яйцеклітини; 3) пенетрация спермієм оболонок яйцеклітини з подальшим злиттям гамет - сингамія.
Дистантна взаємодія здійснюється унаслідок хемотаксиса, чому сприяють гиногамони, що виробляє яйцеклітина, і андрогамони, які виробляють спермії. Характерною особливістю сперміїв ссавців є те, що вони при потрапленні в жіночі статеві шляхи не здатні відразу до запліднення поки не відбудеться капацитація, що здійснюється під дією секрету, який виробляють залозисті клітини (гландулоцити) епітеліального шару слизової оболонки яйцепроводів. Цьому сприяють гормони жовтого тіла яєчника, які підсилюють секрецію гландулоцитів яйцепроводів. В результаті капацитациії з плазмолеми, яка покриває акросому спермію, віддаляються глікопротеїни і протеїни сім'яної плазми. Крім цього, альбуміни секрету жіночих статевих шляхів зв'язують холестерин, які міститься в плазмолемі сперміїв, що приводить до оголення їх рецепторів (глікозілтрансфераз) і настання акросомальної реакції, яка здійснюється в період 2-ої фази запліднення, тобто при контактній взаємодії яйцеклітини з сотнями тисяч сперміїв.
В період акросомальної реакції підвищується проникність плазмолеми спермію до іонів кальцію, що приводить до її деполяризації, внаслідок чого зовнішня мембрана акросоми спермію зливається з плазмолемой, що покриває його головку. У зоні злиття мембран відбувається порушення їх цілісності і ферменти акросоми виходять в навколишнє середовище, руйнують Zp яйцеклітини, унаслідок чого здійснюється 3-а фаза запліднення - спермій пенетрірує блискучу оболонку, його головка і проміжний відділ опиняються в перивітеліновому просторі, який знаходиться між Zp і плазмолемой яйцеклітини.
Буквально вслід за цим наступає кортикальна реакція, а незабаром і зонна реакція, завдяки чому в яйцеклітину в нормі проникає тільки один спермій (моноспермія).
Суть кортикальної реакції полягає у тому, що плазмолема яйцеклітини зливається з мембранами кортикальних гранул, внаслідок чого їх вміст виходить в перивітеліновій простір і взаємодіє з глікопротєїнамі Zp. При цьому молекули фракції Zp3 втрачають рецепторні властивості до глікозілтрансфераз (рецепторам) сперміїв. Одночасно з цим Zp ущільнюється (зонна реакція) - утворюється оболонка запліднення, перешкоджаюча поліспермії.
Вельми важливе значення в заплідненні і запобіганні поліспермії грають гиногамони (ГГI і ГГII) і андрогамони (АГI і АГII), що виробляють гамети. Зокрема, ГГI під час дістантної взаємодії (2-а фаза запліднення) активує рух сперміїв (хемотаксис), а АГII бере участь в розчиненні Zp при контактній взаємодії (3-а фаза запліднення). Після проникнення спермію в яйцеклітину АГI паралізує рухливість сперміїв, а ГГII їх аглютинує.
Після проникнення спермію в яйцеклітину в ній активуються обмінні процеси. Ядра гамет перетворюються в пронуклеуси. Чоловічий пронуклеус при цьому набухає, збільшується в розмірах приблизно до розмірів жіночого пронуклеуса і зближується з ним.

Розчиненням оболонок обох пронуклеусів завершується 3-а фаза запліднення, внаслідок чого материнські і батьківські хромосоми розташовуються по екватору яйцеклітини, внаслідок чого формується метафазна пластинка. Гомологичні хромосоми обмінюються своїми ділянками (кросинговер), унаслідок чого відбувається їх рекомбінація і утворюється зігота - одноклітинний зародок.



Вітаю Вас Дорогі читачі!


Привіт, гості мого блогу! Я, Будько Уляна Вікторівна, студентка 2 курсу, природничо-географічного факультету Уманського Державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Я дуже люблю предмет біологія, тому що завдяки йому ми в якійсь мірі впізнаєм себе, вивчаєм складові тіла: кінцівки, мозок, гормони, шкіру і похідні шкіри, органи травлення, опорно-руховий апарат, органи дихання і т.д. Потрібно згадати про те, що біологія вивчає не тільки людину, а й мікроорганізми, рослини, гриби, тварини. Ази біології ми отримуємо в школі. Ті діти, яким цікава біологія, будуть з радістю її вивчати і працювати не тільки з книгою, яку дають в школі, а й із іншою літератую і інтернетом. Я була такою ученицею, яка особливо хотіла йти в школу тільки по таких днях, коли була біологія. Мені було дуже цікаво дізнаватися щось нове. Хочу сказати, що багато залежить від вчителя, від того як він подає матеріал. У мене була вчителька, яка вміла зацікавити і вибрати із великої кількості матеріалу найцікавіше і навчила це робити своїх учнів. Найцікавіша тема з усіх за шкільну програму, особисто мені, це "Розмноження та розвиток людини". І тому, коли я вже навчаюся в університеті на біолога-хіміка, я хочу вам, Любі Друзі, висвітлити цю тему з найцікавішої сторони і допомогти у вивченні біології.
Розмноження — це невід’ємна властивість усіх живих організмів по­ряд з обміном речовин, живленням, диханням, виділенням, подразливістю, циклічністю та іншими властивостями живого. Розмноження забезпечують спадковість і мінливість.
Спадковість — це здатність живих організмів передавати свої ознаки й властивості наступному поколінню.
Мінливість — це властивість організмів існувати в різних формах та варі­аціях. Людині, як і всім організмам, притаманна і спадковість, і мінливість.
Репродукція людини, тобто її розмноження, — це біологічна функція, необхідна для збереження людини як біологічного виду.
Таким чином, якщо говорити про біологічні завдання людини, то од­ним із них є залишення потомства. Передаючи нащадкам свої гени, людина знаходить біологічне продовження — її гени живуть далі, проявляючись у нащадках. Організм, який не залишив потомства, еволюційно не існує, його ніби й не було.
Людина як біологічний вид наділена вродженими інстинктами вижи­вання, продовження роду й збереження потомства. Але людина — істота соціальна. Біологічне й соціальне в природі сучасної людини нерозривно пов’язані одне з одним.
Залишення потомства для кожної конкретної людини є не тільки біоло­гічним, але й соціально-економічним завданням. Дитину необхідно не просто народити, але й виховати як особистість. Окрім того, згідно із Конституцією України, батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до їхнього повноліття.


Недостатньо відтворити людину біологічно — вона має сформуватися як особистість, освоїти людську культуру. Соціальне виховання людини по­чинається в родині.